Читання як мистецтво — Е. Легуве

Вступ: Як я вчився читати

Ніщо не є маловажним у великій справі виховання. Питання, про яке ми зараз поговоримо, важливе вже тому, що йдеться про прогрес у навчанні. У Франції читання вголос часто сприймають як розкіш або забаву, але тридцятирічний досвід переконав мене: це справжнє мистецтво — настільки ж важке, наскільки й корисне[cite: 1615, 1624].

Пристрасть до дикції я успадкував від батька. Ще школярем я збирав друзів, і ми годинами читали напам'ять акти з Расіна та Мольєра. Пізніше робота з видатними акторками — маркізою Марс, Рашель та Рісторі — навчила мене, скільки зусиль потрібно, аби навчитися керувати своїм голосом[cite: 1629, 1638, 1661].

Чи слід читати так, як говориш?

Багато хто вважає, що читання не потребує правил і що головне правило — «читати так, як говориш»[cite: 1785]. Але я стверджую: звичайним людям необхідно вчитися читати, аби робити це правильно. Мистецтво читання базується одночасно на вправі фізичного органа — голосу, та духовного органа — думки[cite: 1845, 1852].

Технічна частина: Голос

Орган голосу подібний до інструмента, наприклад, фортепіано. Наш голос має три регістри: низький, середній та високий. Найміцнішим і найприроднішим є середній голос. Зловживання високими нотами виснажує мозок і плутає думки, а надмір низьких нот робить читання одноманітним і важким[cite: 1870, 1884, 1891, 1897].

Дихання

Вміння дихати — це рідкісний талант читця. Дихання складається з двох актів: вдиху (накопичення запасу) та видиху (витрачання). Мистецтво вдиху полягає в тому, щоб вдихати повними легенями, починаючи від діафрагми. Поганий читець вдихає недостатньо, а видихає занадто швидко, що робить його мову хрипкою та переривчастою[cite: 1935, 1952, 1957, 1964].

Вимова

Від хорошої вимови залежить ясність мовлення та життя слова. Важливо чітко розчленовувати склади. Навіть слабкий голос можна компенсувати винятковою чіткістю вимови. Читаючи вголос, ви маєте змушувати себе слухати через ясність кожного звуку[cite: 2034, 2075, 2085].

Знаки припинення

Ми розставляємо знаки припинення словами так само як пером. Пауза може означати крапку, кому або знак питання. Чіткість розповіді залежить від вмілого розподілу цих пауз, які слухачі відчувають, навіть якщо читець їх не називає. Знаки припинення — це «механізм» читання, його матеріальна основа[cite: 2199, 2231, 2248].

---

Джерело: Е. Легуве "Читання як мистецтво", переклад з 30-го французького видання.